Міністерство освіти і науки України Національний університет “ Львівська політехніка ” Інститут енергетики і систем керування Кафедра автоматизації теплових і хімічних процесів Механізація технологічних процесів Лабораторна робота №2 “ Керування електроприводом механізмів і машин” Виконав: студент групи АВ-4 Львів 2006 Мета роботи: ознайомитися з існуючими способами автоматизованого управління електроприводами, а також набути навички читання принципових електричних схем. Види і режими управління електроприводами. Автоматизоване управління промисловими електроприводами - одна з найбільш розповсюджених задач в автоматиці. З допомогою електродвигунів приводяться в рух самі різноманітні машини і пристрої. Існує велика кількість типових схем управління електроприводами. Існує 3-и види управління промисловими електроприводами : місцеве, дистанційне і телемеханічне. Під місцевим розуміють таке управління електроприводом, коли органи управління (кнопки, ключі, командоапарати) розміщені безпосередньо коло механізму. Воно застосовується в тих випадках, коли даний механізм працює окремо, тобто він технологічно не зв"язаний з іншим обладнанням. Місцеве управління використовується також при проведенні пуско- налагоджувальних, ремонтних і оглядових робіт. При місцевому управлінні оператор, знаходячись безпосередньо коло обладнання, має можливість візуально і на слух контролювати його роботу, тобто підтримувати з ним прямий зворотній зв"язок. Але, звичайно на виробництві оператор керує не одним, а декількома віддаленими від нього механізмами і не має можливості безпосередньо спостерігати за роботою кожного електроприводу або виконавчого механізму. Органи керування при цьому розміщують на спеціальному щиті або пульті, часто в окркмому приміщенні, а зворотній зв'язок здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв, контролюючих виконання кожної дії- команди. Таке керування називається дистанційним. При дистанційному керуванні кожен об'єкт має свою лінію зв'язку з пультом. Більш досконалим є телемеханічне керування, при якому по одному або декільком каналах зв'язку передаються команди для великого числа керованих об'єктів. При цьому спеціальні пристрої слідкують за тим, щоб кожен об'єкт реагував на команду, що призначена для нього. При телемеханічномук керуванні скорочується кількість каналів (ліній) зв'язку, що особливо важливо при великих відстанях і при керуванні рухомими об'єктами. Однак цього досягається за рахунок ускладнення апаратури для ущільнення каналів зв'язку. Крім видів розрізняють ще режими керування: ручний, напівавтоматичний і автоматичний, які залежать від степені участі оператора в процесі керування. Напівавтоматичний режим часто автоматизованим, маючи на увазі при цьому, що частина дій по керуванню виконується оператором, а деякі операції (контроль стану, сигналізація, захист, блокування) здійснюються автоматично. Між видами і режимами керування існує певний взаємозв'язок. Нижче приводиться опис лабораторної установки, що дозволяє вивчати місцеве-ручне і автоматичне керування трьохфазним асинхронним елекродвигуном, який є найбільш поширеним електроприводом. Опис лабораторної установки. Установка складається із 3-х фазного асинхронного електродвигуна М1 (мал.1), який механічно зв'язаний з регулюючим пристроєм, реверсивних магнітних пускачів КМ1 і КМ2, кнопок керування SB1, SB2, SB3, командного апарату КЄП-12У, однофазних автоматичних вимикачів GF1, GF2, GF3; перемикача режиму роботи SA, також сигнальних ламп HL1 та HL2. Завдання схеми: пуск і керування двигуна в прямому і зворотньому напрямі в ручному режимі керування, а також запуск двигуна на заданий прміжок часу в прямому напрямі в автоматичному режимі. Схема включається в роботу з допомогою автоматичного вимикача QF1, який подає трьохфазний струм...